Лікарі мають гарантувати якість лікування

Лікарі мають гарантувати якість лікування !

Згідно із законодавством, саме результати лікування підпадають під гарантійні зобов’язання .

Хоч як прикро, та попри розвиток медицини у світі, у нас страшних історій про халатність лікарів, через яку люди помирають та стають інвалідами, не меншає. Але незважаючи на очевидні наслідки, часто пацієнти не можуть довести провину лікаря і добитися хоча б якоїсь відповідальності для нього.

Саме тому виникає запитання, чи не зобов’язані лікарі давати гарантію на свою роботу, яка б переносила відносини пацієнт-лікар у правове поле і передбачала алгоритм дій обох сторін у тій чи іншій ситуації.

Для прикладу, нині в деяких приватних стоматологічних клініках дають гарантії на пломби та деякі інші послуги.

Про те, як закон регулює відносини між лікарем та пацієнтом та чи зобов’язані лікарі гарантувати що-небудь, нам розповіли юристи.

"Гарантія — це фінансова відповідальність лікаря перед пацієнтом"

Про те, як регулюють відносини між лікарем та пацієнтом та як діяти, розповідає Даніель Олару, партнер адвокатського об’єднання.

Наявність гарантії в медицині допомагає породити та підтримувати такі довірчі відносини. Спроба порівняти гарантію в медицині зі звичайними гарантіями, що надають при купівлі споживчих товарів (що робить законодавство), не зовсім коректна. Причина проста — біологія людини. Реакція організму, навіть на правильно проведене лікування у різних людей може бути різною.

Спробуймо розібратися в таких поняттях, як «якість», «гарантія», «термін служби», «прогноз лікування», «інформована добровільна згода», «шкода завдана пацієнту» і т. інше. Це далеко не весь перелік термінів, що описують «офіційні» взаємини пацієнта і лікаря.

З точки зору медицини, будь-яке лікування має прогноз. Прогноз — це статистичний вимір співвідношення вдалого результату лікування до невдалого.

Саме цим терміном оперують лікарі. На підставі прогнозованого лікарем результату і видається гарантія на результати лікування. Прогнозований лікарем і погоджений пацієнтом результат і є тою метою, на яку спрямовано лікування.

Згідно із законодавством, саме результати лікування підпадають під гарантійні зобов’язання. Слід зауважити, що сам процес лікування, види і методики медичного втручання не підпадають під будь-які законодавчо-визначені гарантійні зобов’язання.

Будь-яке лікування мало б починатися з добровільної згоди. Ціллю такої дії є інформування пацієнта про фактичний стан здоров’я, плановані заходи, види і методики медичного втручання, планований результат, альтернативи лікування та можливі негативні наслідки лікування чи відмови від нього. Надаючи згоду, пацієнт, у тому числі розуміє і приймає те, що цілі і завдання лікування можуть бути не досягнуті. Причому така згода на лікування не позбавляє лікаря відповідальності за лікування, а лише повідомляє пацієнтові справжній стан речей з можливими результатами лікування.

Якщо лікування оплачує пацієнт — починає діяти законодавство про захист прав споживачів .

Якщо лікування оплачує пацієнт, то в цьому разі, з точки зору закону, лікування — це послуга або робота. Починає діяти законодавство про захист прав споживачів. Але медична послуга має й особливості.

Фактично, коли проводять лікування, продають не кінцевий результат, а комплекс дій, що до нього привели. Оскільки прогноз лікування не є 100%, то гарантувати 100-відсотковий результат лікування неможливо. Насправді, ніхто таку гарантію і не дає. Гарантії встановлюють на матеріальний результат лікування.

Гарантія — це фінансова відповідальність лікаря (медичного закладу) перед пацієнтом на безкоштовне усунення можливих недоліків результату наданої послуги (лікування).

Гарантія та безпечне використання результатів медичної послуги зазвичай зв’язується з деякими умовами, переважно, з періодичними профілактичними оглядами та професійною гігієною. Це стандарт у світовій медицині. Такі огляди потрібні, перш за все, самому пацієнтові.

Чи може лікар, який взяв на себе гарантію, відмовитися від безкоштовного усунення недоліків?

За законом, так, якщо пацієнт порушує правила експлуатації послуги, де першим пунктом зазвичай — візит до лікаря раз на півроку, а другим — адекватна гігієна і т. д.

Це не спроба лікаря зняти з себе відповідальність, а умови, за яких можливе використання того, що робить лікар.

З приводу обов’язку лікаря давати гарантійні зобов’язання, то в приватних клініках існують внутрішні положення, де клініка бере на себе зобов’язання за своїх лікарів, у державних лікарнях – зобов’язання на себе бере держава. Причому ці зобов’язання стосуються всього спектра медичних послуг, хоча новатором цього стала в першу чергу стоматологія, і наявність гарантійних зобов’язань для клініки є способом притягнення клієнтів до себе, і що більша якість надання медичних послуг, то більша і гарантія.

Що потрібно, щоб пацієнт мав змогу добитись від лікаря його гарантійних зобов’язань ?

Чинне законодавство України не передбачає, в якій формі (усній чи письмовій) має здійснюватися інформування пацієнта про запропоноване йому медичне втручання і надання пацієнтом своєї згоди на таке втручання. Як правило, документування інформованої згоди пацієнта на медичне втручання варто здійснювати у разі «наявності безпосередньої небезпеки самого втручання або високого ступеня вірогідності розвитку ускладнень, що становлять безпосередню загрозу для здоров’я та життя пацієнта, здатних призвести до стійкого погіршення якості життя пацієнтів».

Найпоширенішими способами оформлення інформованої згоди пацієнта на медичне втручання є такі:

1. Фіксування інформованої згоди пацієнта своїм підписом під відповідним записом в історії хвороби чи медичній карті амбулаторного хворого.

Використовуючи цей варіант, лікар повідомляє пацієнтові необхідну інформацію про запропоноване йому медичне втручання і робить стислий запис в історії хвороби чи карті, наприклад: «Діагноз (зазначається клінічний діагноз). Рекомендовано (зазначається назва медичного втручання). Пацієнту пояснено мету і характер вказаного медичного втручання, альтернативні методи лікування та можливі ускладнення (можна додати «у тому числі» та вказати найбільш типові ускладнення). Пацієнт добровільно погоджується на запропоноване йому медичне втручання». Далі лікар просить пацієнта поставити свій підпис під цим записом.

Як «варіант-мінімум» цей спосіб є досить зручним, адже він вимагає небагато «паперової» роботи і підходить для багатьох видів медичних втручань. Проте він є далеко не оптимальним для втручань, що є дуже складними, ризикованими та здійснюються за допомогою нових (хоча і науково обґрунтованих) методів.

2. Фіксування згоди пацієнта на медичне втручання вказівкою на це у договорі про надання медичної допомоги (послуг), який укладають між лікувально-профілактичним закладом і пацієнтом.

Як водиться, такий варіант документування згоди пацієнта використовується у лікувально-профілактичних закладах приватної форми власності, що надають пацієнтам платні медичні послуги, коли ці послуги полягають в одноразовому медичному втручанні (наприклад, здійсненні операції з лазерної корекції зору). У таких договорах передбачають загальні умови надання медичної послуги (порядок розрахунків тощо) та, власне, умови медичного втручання.

У практичній діяльності нерідко трапляються ситуації, коли пацієнти потребують отримання комплексу медичних послуг (наприклад, видалення зубів, що не підлягають лікуванню, лікування інших хворих зубів, протезування зубів). За таких випадків перевага віддається укладанню договору про надання медичних послуг як «рамкового» документа, що визначає загальні питання відносин між лікувально-профілактичним закладом і пацієнтом, та підписанню пацієнтом формулярів інформованої згоди на конкретні види медичних втручань, що є додатками до договору та його невід'ємною частиною.

3.Підписання пацієнтом формуляра інформованої згоди на відповідне медичне втручання, який розроблений лікувально-профілактичним закладом (цей формуляр додається до історії хвороби чи медичної карти амбулаторного хворого або до договору про надання медичних послуг, якщо такий договір укладено).

Цей варіант широко використовують, якщо пропоноване пацієнтові медичне втручання передбачає значний ризик для життя чи здоров’я пацієнта, можливість розвитку серйозних ускладнень, істотні зміни у способі життя пацієнта.

«Про гарантію якості отриманого лікування можна говорити у разі звернення пацієнта до приватних лікувальних закладів та укладання відповідного договору»

Роман Задорожний, керуючий партнер універсальної правничо-фінансової аутсорсингової компанії .

Загалом, оцінка якості надання медичної допомоги (послуги) у відносинах між лікарем і пацієнтом здійснюється з обох сторін: пацієнт оцінює якість медичної допомоги (послуги) з позиції стану свого здоров'я та ставлення до себе медичного персоналу; лікар же оцінює якість своєї роботи за досягненням планового результату лікування.

Про гарантію якості отриманого лікування можна говорити у разі звернення пацієнта до приватних лікувальних закладів та укладання відповідного договору. У відносинах же з державними і комунальними закладами охорони здоров'я, що надають медичну допомогу, пацієнтам доводиться покладатись на дотримання лікарями встановлених законодавством державних стандартів лікування.

Тобто в першому випадку пацієнт виступатиме споживачем медичної послуги; його відносини з медичним закладом будуть, крім іншого, регулюватиме і Закон України “Про захист прав споживачів”.

Відповідно, перелік гарантійних зобов'язань, що візьме на себе медичний заклад, встановлюватиметься договором між пацієнтом-споживачем та самим медичним закладом.

Одночасно, відповідно до ст. 6 зазначеного закону, працівник медичного закладу зобов'язаний на вимогу пацієнта-споживача надати йому документи, які підтверджують належну якість послуг, що надаються.

А ст. 10 закону передбачено прямий обов'язок виконавця видати споживачеві і розрахунковий документ, що засвідчує факт виконання послуги. Це стосується послуг, що надають госпрозрахункові медичні заклади. Але не стосується медичної допомоги, що надається державними та комунальними закладами на безоплатній основі.

Потрібно чітко розуміти відмінність між терміном "допомога" (з її безоплатним характером) та терміном "послуга" (що передбачає, звичайно, платний характер відносин).

%d комментар.